Теперішній час 1. Зразки дієвідмінювання в теперішньому часі:

І дієвідміна

ІІ дієвідміна

За такими зразками відмінюються й дієслова доконаного виду в майбутньому часі.

Поділ дієслів за дієвідмінами 2. За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни: першу й другу. Лише чотири дієслова (див. нижче п. 7) становлять окрему групу.

До першої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють).

До другої дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями: -у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).

3. При визначенні особових закінчень дієслів треба мати на увазі, що:

а)Дієслова, які мають в інфінітиві основу на -и, -і (-ї) або на -а (після ж, ч, ш) і в першій особі однини та в третій особі множини теперішнього часу (або майбутнього дієслів доконаного виду) ці голосні втрачають, належать до другої дієвідміни:

До цієї дієвідміни належать усі дієслова на -отіти: булькоті́ти, бурмоті́ти, муркоті́ти, цокоті́ти, а також такі дієслова, як боя́-тися, стоя́-ти (з основою на -я), спа́-ти (з основою на -а не після шиплячого), бі́г-ти (з основою на приголосний).

б)Усі інші дієслова належать до першої дієвідміни, а саме:

1. дієслова з односкладовою інфінітивною основою на голосні -и-, -у-, які зберігаються при дієвідмінюванні, а також похідні від них:

   ви́-ти (док. зави́ти)	ви́-ю	ви́-ють
   жи́-ти	жив-у́	жив-у́ть
   кри́-ти	кри́-ю	кри́-ють
   ми́-ти	ми́-ю	ми́-ють
   ни́-ти	ни́-ю	ни́-ють
   ши́-ти	ши́-ю	ши́-ють
   чу́-ти	чу́-ю	чу́-ють

   В особових формах дієслів би́ти, ви́ти (док. зви́ти), ли́ти, пи́ти кореневий голосний и не зберігається: б’ю — б’ють, в’ю — в’ють, ллю — ллють, п’ю — п’ють.

2. Дієслова з основою інфінітива на -і-, що зберігається при дієвідмінюванні:

   білі́-ти	білі́-ю	білі́-ють
   жовті́-ти	жовті́-ю	жовті́-ють
   сині́-ти	сині́-ю	сині́-ють

3. Дієслова з основою інфінітива на -а- не після шиплячого приголосного або після шиплячого, коли це -а- при дієвідмінюванні зберігається; також на -я-:

   гна́-ти	жен-у́	жен-у́ть
   закиса́-ти	закиса́-ю	закиса́-ють
   міша́-ти	міша́-ю	міша́-ють
   писа́-ти	пиш-у́	пи́ш-уть
   сі́я-ти	сі́-ю	сі́-ють

4. Дієслова з основою інфінітива на -ува- (-юва-), які при дієвідмінюванні у формах теперішнього та майбутнього часу дієслів доконаного виду втрачають компонент -ва-:

   буд-ува́-ти	буд-у́-ю	буд-у́-ють
   гор-юва́-ти	гор-ю́-ю	гор-ю́-ють
   намал-юва́-ти	намал-ю́-ю	намал-ю́-ють

   Примітка. Від суфікса -ува- (-юва-) слід відрізняти суфікс -ва-, що зберігається в особових формах: бу-ва́-ти — бу-ва́-ю, бу-ва́-ють; відчу-ва́-ти — відчу-ва́-ю, відчу-ва́-ють. Але: ку-ва́-ти — ку-ю́, пізна-ва́-ти — пізна-ю́, ста-ва́-ти — ста-ю́;

5. Дієслова з основою інфінітива на -оло-, -оро-:

   поло́-ти	пол-ю́	по́л-ють
   поборо́-ти	побор-ю́	побо́р-ють

6. Дієслова з основою інфінітива на -ну-:

   гля́ну-ти	гля́н-у	гля́н-уть
   ки́ну-ти	ки́н-у	ки́н-уть

7. Дієслова з основою інфінітива на приголосний:

   нес-ти́	нес-у́	нес-у́ть
   па́с-ти	пас-у́	пас-у́ть
   те́р-ти	тр-у	тр-уть

8. Дієслова з основою на -ота-:

   бульк-ота́-ти	булькоч-у́	булько́ч-уть
   мурк-ота́-ти	муркоч-у́	мурко́ч-уть

9. Окремі дієслова:

   жа́-ти	жн-у	жн-уть
   іржа́-ти	ірж-у́	ірж-у́ть
   реві́-ти (й ревти́)	рев-у́	рев-у́ть
   сла́-ти (= посила́ти)	шл-ю	шл-ють
   сла́-ти (= стели́ти)	стел-ю́	сте́л-ють
   хоті́-ти	хо́ч-у	хо́ч-уть

   Примітка. Дієслова, у яких в інфінітиві перед кінцевим р основи виступає е, втрачають його як в особових формах, так і у формах наказового способу: завме́р-ти — замр-у́, замр-у́ть, замр-и́; те́р-ти — тр-у, тр-уть, тр-и; упе́р-ти — упр-у́, упр-у́ть, упр-и́. Але: де́р-ти — дер-у́, дер-у́ть, дер-и́; же́р-ти — жер-у́, жер-у́ть, жер-и́.

Зміни приголосних у дієсловах, дієприкметниках і віддієслівних іменниках 4. У дієсловах першої дієвідміни відбувається зміна приголосних: г на ж, к на ч, х на ш, з на ж, с на ш, т на ч, ст на щ, ск на щ у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду), якщо така зміна є в першій особі однини: могти́ — мо́жу, мо́жеш; пекти́ — печу́, пече́ш; колиха́ти — колишу́, коли́шеш; в’яза́ти — в’яжу́, в’я́жеш; чеса́ти — чешу́, че́шеш; хоті́ти — хо́чу, хо́чеш; свиста́ти — свищу́, сви́щеш; полоска́ти — полощу́, поло́щеш.

5. У дієсловах другої дієвідміни в першій особі однини приголосні д, т, з, с змінюються на дж, ч, ж, ш, а зд, ст — на ждж, щ: води́ти — воджу́, верті́ти — верчу́, вози́ти — вожу́, носи́ти — ношу́; ї́здити — ї́жджу, ви́мостити — ви́мощу.

Примітка. У дієслові бі́гти й похідних від нього забі́гти, прибі́гти та ін., що належать до другої дієвідміни, г змінюється на ж у всіх формах теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного виду): бі́гти — біжу́, біжи́ш.

6. Приголосні г, з змінюються на ж, к, т — на ч, с — на ш; д, дз — на дж; ст, ск — на щ:

а)У дієприкметниках перед суфіксом -ен(ий): перемо́жений, во́жений, пе́чений, кру́чений, но́шений, збу́джений, ви́їжджений, ви́мощений, пу́щений.

б)У похідних дієсловах із суфіксами -ува- та -а: заморо́жувати, вико́чувати, вино́шувати, розку́шувати, прина́джувати, виї́жджувати, вимо́щувати; походжа́ти, саджа́ти, але заважа́ти, хоч зава́дити, зава́джу.

в)У віддієслівних іменниках перед суфіксом -енн(я): відно́шення, розхо́дження, розгні́ждження, спро́щення, але перед -інн(я) ці приголосні зберігаються: воді́ння, возі́ння, круті́ння, носі́ння.

Примітка 1. Не слід змішувати змінні ж і дж: ж чергується з г, з, а дж чергується з д: напру́жуюсь, напру́ження — напру́га, вожу́ — вози́ти; ла́жу — ла́зити; воджу́ — води́ти; ла́джу — ла́дити; ходжу́, розхо́дження — ходи́ти.

Примітка 2. У дієсловах другої дієвідміни після губних перед я, ю з’являється л: ку́плять, ло́влять, ло́млять, лю́блять; куплю́, ловлю́, ломлю́, люблю́. Л з’являється також після губних:

а) У дієприкметниках на -ен(ий): зро́блений, ку́плений, розгра́флений.
б) У дієприкметниках на -яч(ий): гу́блячий, ро́блячий.
в) У дієприслівниках на -ячи: гу́блячи, лю́блячи, ро́блячи.
г) У віддієслівних іменниках перед -енн(я): здеше́влення, погли́блення.

Примітка 3. Постфікс -ся (-сь) у дієсловах пишемо разом, причому в третій особі однини перед -ся з’являється -ть: б’є́ться, ллє́ться, смію́ся, сміє́шся, сміє́ться.

Відмінювання дієслів да́ти, ї́сти, ві́сти (відповісти́ й под.), бу́ти 7. Чотири дієслова: да́ти, ї́сти, ві́сти (яке вживається в сучасній мові тільки з префіксами: відпові́сти, розпові́сти та ін.) і бу́ти з усіма похідними від них становлять відповідно до закінчень теперішнього часу (або майбутнього часу дієслів доконаного вину) окрему групу.

Від дієслова бу́ти вживається тільки форма є (інколи в поетичній мові для першої та третьої особи однини — єсть), що заступає всі інші форми; зрідка вживаються архаїчні форми: для другої особи однини — єси́, а для третьої особи множини — суть.

Майбутній час 8. а) Майбутній час дієслів недоконаного виду вживається в таких формах:

1. Особові форми допоміжного дієслова бу́ти — бу́ду, бу́деш, бу́де, буде́мо (рідше бу́дем), бу́дете, бу́дуть + інфінітив: бу́ду писа́ти, бу́дете ходи́ти.
2. Інфінітив + скорочені особові форми колишнього дієслова я́ти (иму́...) — -му, -меш, -ме, -мемо (зрідка -мем), -мете, -муть, що стали дієслівними закінченнями, злившись з інфінітивом: пекти́му, пекти́меш, пекти́ме, пекти́мемо (зрідка пекти́мем), пекти́мете, пекти́муть.

б)Майбутній час дієслів доконаного виду вживається в таких формах:

1. Префікс + теперішній час: зроблю́, напишу́.
2. Деякі безпрефіксні дієслова доконаного виду з закінченням теперішнього часу (найчастіше зі значенням одноразової дії): гри́мну, ля́жу, пущу́, сту́кну.

Минулий і давноминулий час 9. Дієслова минулого часу особових закінчень не мають. Історично форми минулого часу утворилися від дієприкметників, і тому в них зберігаються афікси на позначення роду: -в або нульове закінчення в чол. роді, -ла — в жін. роді, -ло — в середн. роді однини, -ли — у множині всіх родів: брав, ніс, пік; бра́ла, несла́, пекла́; бра́ло, несло́, пекло́; бра́ли, несли́, пекли́.

Давноминулий час дієслова складається з форм минулого часу цього дієслова та відповідних форм минулого часу допоміжного дієслова бу́ти: ходи́в був, ходи́ла була́, ходи́ли були́.

Примітка 1. Про чергування о, е з і в дієсловах віз, ніс та ін. див. § 8, п. 1а. За аналогією до форм віз, ніс, стері́г та ін., у яких о, е чергуються з і, утворилися такі форми, як запрі́г (від запрягти́), ліг (від лягти́), де маємо і замість я.

Примітка 2. У ряді дієслів, що мають у формах теперішнього (майбутнього) часу суфіксальне н з особовими закінченнями, відповідний суфікс -ну- у формах інфінітива й минулого часу може випадати. Це буває переважно тоді, коли суфікс -ну- ненаголошений і дієслово не має значення одноразовості. Проте повної послідовності в уживанні інфінітива й минулого часу із суфіксом -ну- або без нього немає: зблі́днути — зблід, зблі́дла; посо́хнути — посо́хти — посо́хнув, посо́х, посо́хнула, посо́хла; сла́бнути — засла́бти — засла́б, засла́бла; тягну́ти — тягти́ — тягну́в, тягну́ла — потя́г, тягла́.

Примітка 3. Постфікс -ся після суфіксів інфінітива й майбутнього часу може змінюватися на -сь: узя́тись, узя́всь, узяла́сь, узяло́сь, узяли́сь. У формі однини чол. роду минулого часу це буває тільки після приголосного (але: стері́гся, обпі́кся тощо).