1. У сучасній українській мові звуки о, е (у відкритих складах) часто чергуються з і (в закритих складах):

а)При словозміні:

1. водопі́й — водопо́ю, дохі́д — дохо́ду, кінь — коня́, ка́мінь — ка́меня, лід — льо́ду, мій — мого́, сім — семи́, у́стрій — у́строю; ніч — но́чі — ні́ччю, пе́вність — пе́вності — пе́вністю, ра́дість — ра́дості — ра́дістю; ви́селок — ви́сілка, о́сінь — о́сені — о́сінню, у вели́кому — у вели́кім;
2. гір — гора́, ніг — нога́, осіб — осо́ба, слів — сло́во, сіл — село́;
3. ба́тьків — ба́тькового, ба́тькова; бра́тів — бра́тового, бра́това; Василі́в — Василе́вого, Василе́ва; ковалі́в — ковале́вого, ковале́ва; Петрі́в — Петро́вого, Петро́ва; шевці́в — шевце́вого, шевце́ва;
4. Ка́нів — Ка́нева, Ки́їв — Ки́єва, Фа́стів — Фа́стова, Ха́рків — Ха́ркова, Черні́гів — Черні́гова;
5. вівса́ — ове́с, вівця́ — ове́ць, вісь — о́сі;
6. бі́йся — бою́ся, стій — стоя́ти;
7. вів, ві́вши — вела́ (вести́); замі́в, замі́вши — замела́ (замести́); міг, мі́гши — мо́жу (могла́, могти́); ніс, ні́сши — несу́ (несла́, нести́); плів, плі́вши — плела́ (плести́), а також ріс, рі́сши — росла́, рости́.

б)При словотворенні: будівни́к (пор. будо́ва), ві́льний (пор. во́ля), кі́лля (пор. кола́), підні́жжя (пор. нога́), подві́р’я (пор. двора́), робітни́к (пор. робо́та); зі́лля (пор. зеле́ний), сільськи́й (пор. село́) та ін.

О, Е, що не переходять в І 2. О, е не переходять в і в закритому складі в таких випадках:

а)Коли ці звуки вставні або випадні: вікно́ — ві́кон, земля́ — земе́ль, ка́зка — казо́к, со́тня — со́тень; ви́тер — ви́тру, ві́тер — ві́тру, вого́нь — вогню́, день — дня, розде́р — розідра́ти, сму́ток — сму́тку, сон — сну, тра́вень — тра́вня.

Примітка 1. В окремих словах при їх зміні о, е не випадають: лоб — ло́ба, мох — мо́ху, рот — ро́та, лев — ле́ва.

Примітка 2. За аналогією до форм книжо́к, казо́к маємо о між приголосними в родовому множини й від деяких іншомовних слів: а́рка — а́рок, ма́рка — ма́рок, па́пка — па́пок тощо, але: парт, форм, сакль та ін.

б)У групах -ор-, -ер-, -ов- між приголосними: торг — то́ргу, хорт — хорта́, смерть — сме́рті, вовк — во́вка, шовк — шо́вку.

Виняток: погі́рдний (пор. пого́рда).

в)У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також -еле-: горо́д, моро́з, по́дорож, по́рох, сто́рож; во́лос, со́лод; бе́рег, пе́ред, се́ред, че́рез; зе́лень, пе́лех, ше́лест та ін.

Але: морі́г, оборі́г, порі́г, смо́рід.

г)У родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення: зна́чень (зна́чення), поло́жень (поло́ження), тве́рджень (тве́рдження), тво́рень (тво́рення).

д)В абревіатурах і в похідних утвореннях: спецна́з, торгпре́д та ін.

е)У словах іншомовного походження: агроно́м, інжене́р, студе́нт, том та ін.

Примітка. За аналогією з тими словами української мови, де є чергування о, е з і, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження: Анті́н — Анто́на, ґніт — ґнота́, ко́лір — ко́льору, Про́кі́п — Про́ко́па; курі́нь — куреня́, папі́р — папе́ру.

Відхилення в чергуванні О — І, Е — І 3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, е з і у відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:

а)І наявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою:

1. у формах називного відмінка однини: гребіне́ць (гребінця́), дзвіно́к (дзвінка́, дзвінку́, дзвінко́м), каміне́ць (камінця́), кі́готь (кі́гтя), кіло́к (кілка́), кіне́ць (кінця́), ні́готь (ні́гтя), оліве́ць (олівця́), реміне́ць (ремінця́), рі́вень (рі́вня), стіжо́к (стіжка́), стріле́ць (стрільця́), торгіве́ць (торгівця́), фахіве́ць (фахівця́) та ін.;
2. у формах родового відмінка множини: ві́кон (вікно́), ві́чок (ві́чко), гіло́к (гі́лка), зіро́к (зі́рка), кіле́ць (кільце́), лі́жок (лі́жко), ні́жок (ні́жка, ні́жки), плі́то́к (плі́тка);
3. у зменшених формах іменників за аналогією до таких форм, як кіл — кілка́, міст — містка́, гі́рка (де і в закритому складі): кіло́чок, місто́чок, ні́женька, гі́ронька; але слівце́ — слове́чко.

б)У групах -оро-, -оло-, -ере, -о, е переходять в і:

1. у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к(а) зі значенням зменшеності: борода́ — борі́д — борі́дка, борона́ — борі́н — борі́нка, голова́ — голі́в — голі́вка (і голо́вка — з іншим значенням), сторона́ — сторі́н — сторі́нка, череда́ — чері́д — чері́дка;

2. у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: боло́то — болі́т — болі́тце, воро́та — ворі́т — ворі́тця, долото́ — долі́т — долі́тце, але: де́рево — дере́в — деревце́, джерело́ — джере́л — джере́льце;

3. у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездорі́жжя, Запорі́жжя, підборі́ддя, роздорі́жжя (але: лівобере́жжя, узбере́жжя), а також без подовження: безголі́в’я, поголі́в’я, хоч безголо́сся, повноголо́сся.

в)І в закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі: волі́к, волі́кши (волокти́), збері́г, збері́гши (зберегти́), стері́г, стері́гши (стерегти́), бо: волокла́, зберегла́, стерегла́; волокло́, зберегло́, стерегло́ та ін. Але: боро́в, коло́в, моло́в, поло́в, поро́в, бо: боро́ла, коло́ла, моло́ла, поло́ла, поро́ла та ін.

г)У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння звичайно буває тільки під наголосом, а без наголосу е: носі́ння, ході́ння; вра́ження, заве́ршення, збі́льшення, зна́чення, поя́снення. Але: варе́ння (і варі́ння, ва́рення — процес), вче́ння. Так само -ення, а не -іння мають іменники, похідні від слів з основою на -ен: найме́ння.

д)О, е наявні в закритому складі:

1. у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: боре́ць — борця́ (борце́ві, борце́м та ін.), ви́борець — ви́борця, лове́ць — ловця́, творе́ць — творця́; мото́к — мотка́, носо́к — носка́, па́росток — па́ростка; во́день — во́дню, коте́л — котла́, оре́л — орла́;
2. у повноголосних формах -оро-, -оло- зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду: коло́д (коло́дка), доло́нь (доло́нька), соро́к, огоро́ж, моро́к, нагоро́д (від них немає зменшених форм з і). Але: дорі́г, дорі́жка, корі́в, корі́вка, бері́з, бері́зка (проте бере́зка — виткий бур’ян);
3. у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: будо́в, вод, істо́т, осно́в, підпо́р, проб, субо́т, топо́ль (топо́лька), шкод; леле́к, меж, озе́р (озе́рце́), потре́б, але: осі́б, підкі́в;
4. у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв): Ма́лишев — ма́лишевський, Па́влов — па́вловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на -ів (-їв), зберігається і (ї): Гаври́лів — гаври́лівський (див. ще § 113, п. 2);
5. у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: зато́н, зато́р, перео́р, пото́п (під впливом родового відмінка однини: зато́ну, зато́ру, перео́ру, пото́пу); але звичайно поті́к, розгі́н, уді́й. Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини і поширюється на решту форм: о́пік (родовий однини о́піку);
6. під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -роб складних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних утвореннях: ділово́д, ділово́дство, екскурсово́д; водово́з; дровоно́с; хліборо́б, хліборо́бство, чорноро́б і т. ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях такий о, незалежно від наголосу, переходить в і: водопрові́д, газопрові́д, газопрові́дний, електропро́від, трубопрові́д; у словах же зі складником -возо здебільшого зберігається: електрово́з, лісово́з, теплово́з. Незалежно від семантики слова в словотвірних частинах -хід, -ріг виступає тільки і: всюдихі́д, місяцехі́д, пішохі́д, пішохі́дний, самохі́д, самохі́дний, стравохі́д, швидкохі́д, швидкохі́дний; козері́г і Козері́г (сузір’я), носорі́г і т. ін.;
7. у ряді слів книжного й церковного походження та в похідних: Бог, верхо́вний, виробни́цтво, ви́рок, зако́н, зако́нний, наро́д, наро́дний, основни́й, пото́п, пра́пор, проро́к, словни́к, а також за традицією в деяких прізвищах: Артемо́вський, Боровико́вський, Грабо́вський, Котляре́вський, Пи́семський і т. ін. Але: Верикі́вський, Желехі́вський, Минькі́вський.