§ 44.Поділ на відміни

За належністю до роду та за відмінковими закінченнями всі іменники поділяються на чотири відміни.

І відміна: іменники переважно жін. й деякі іменники чол. роду, а також спільного роду із закінченнями -а,-я в називному відмінку однини: вага́, ги́ря, маши́на, па́ртія, пра́ця; воєво́да, дя́дя;, голова́, сирота́, уби́вця.

II відміна: а) іменники чол. роду з кінцевим приголосним основи та з закінченням в наз. відмінку (переважно назви осіб): бік, ве́летень, заво́д, край, ма́йстер, това́риш; ба́тько, Дніпро́, Петро́; тату́ньо;

б) іменники середн. роду з закінченнями -о, -е, -я (крім іменників із суфіксами -ат-, -ят-, -ен- при відмінюванні): вікно́, мі́сто; мо́ре, по́ле, прі́звище; весі́лля, життя́, знання́; також іменники із суфіксами згрубілості -ище, -исько, утворювані від іменників усіх родів: вітри́ще (від ві́тер), дівчи́сько (від дівча́), свекру́шисько (від свекру́ха).

IIІ відміна: іменники жін. роду з кінцевим приголосним основи: вість, любо́в, міць, річ, ро́зкіш, сіль, тінь, а також слово ма́ти, в якому при відмінюванні з’являється суфікс -ер-.

IV відміна: іменники середн. роду:

а) з закінченнями -а, -я, що приймають перед більшістю відмінкових закінчень суфікси -ат, -ят: гуся́ (гуся́ти), дівча́ (дівча́ти), лоша́ (лоша́ти), теля́ (теля́ти);

б) з закінченням -я (із суфіксом -ен- при відмінюванні): ім’я́ (і́мені), пле́м’я (пле́мені).