Найголовніші правила щодо правопису інших слов’янських прізвищ такі:

Е 1. Російський звук е, польські іе, болгарський і сербський е, чеські е, ě після приголосних передаються літерою е: Алекса́ндров, Бесту́жев, Вельго́рський, Венге́ров, Весело́вський, Держа́він, Кузнецо́в, Ле́рмонтов, О́зеров, Петро́в, Степа́нов, Турге́нєв, Фе́дін, Шмельо́ва; Бе́лич, Броне́вський, Ве́слав, Зале́ський, Мечисла́в, Міцке́вич, Міча́тек, Не́дич, Седла́чек, Сенке́вич, Серако́вський, Це́нкий, Ча́пек.

2. Російський звук е передається літерою є в таких випадках:

а)На початку слів: Євдоки́мов, Євтуше́вський, Єго́ров, Єла́нський, Єлиза́ров, Єршо́в, Єфи́мов.

б)У середині слів після голосного та при роздільній вимові після приголосного: Бердя́єв, Буєра́ков, Вереса́єв, Гуля́єв, Достоє́вський, Іса́єнков; Аля́б’єв, Афана́сьєв, Григо́р’єв, Євге́ньєва, Зино́в’єв.

в)Після приголосних (за винятком шиплячих, р і ц) у суфіксах -єв, -єєв російських прізвищ: Ло́мтєв, Медве́дєв, М’я́тлєв, Тиміря́зєв; Алексє́єв, Веденє́єв, Гордє́єв, Матвє́єв, Менделє́єв, але: Му́ромцев, Нехоро́шев, Пи́сарев, Подья́чев, Усвя́тцев; Андре́єв, Аракче́єв, Маце́єв, Плещеє́в, а також у болгарських: Бо́тев, Дру́мев і под.

г)Коли російському е кореня відповідає в аналогічних українських основах і (тобто на місці колишнього ѣ): Бєлі́нський, Звє́рєв, Лєско́в, Мєсте́чкін, Насє́дкін, Пєшко́вський, Рє́пін, Столє́тов, Твердохлє́бов.

Ё 3. Російська літера ё передається:

а)Сполученням літер йо на початку слова, у середині після голосних, а також після б, п, в, м, ф, коли ё позначає звукосполучення й+о: Йо́лкін; Бугайо́в, Воробйо́ва, Окайо́мов, Соловйо́в.

б)Через ьо в середині слова після приголосних, коли ё позначає сполучення м’якого приголосного з о: Алфьо́ров, Верьо́вкін, Дьо́рнов, Корольо́в, Новосьо́лов, Семьо́ркін, Тьо́ркін. Але у прізвищах, утворених від спільних для української та російської мов імен, пишемо е: Арте́мов, Семе́нов, Фе́доров і т. ін.

в)Через о під наголосом після ч, щ: Грачо́в, Лихачо́в, Пугачо́в, Щипачо́в.

IO 4. Польське сполучення літер іо передається:

а)Сполученням літер йо після б, п, в, м, ф: Голембйо́вський, Мйодо́вич, Пйотро́вський.

б)Через ьо після м’яких приголосних: Аньо́лек, Генсьо́рський, Козьоле́цький.

И (І) 5. И (І) передається переважно через и в прізвищах, належних до південнослов’янських мов, у яких немає розрізнення и — і (болгарська, сербська та ін.): Вели́чков, Жи́вков, Хри́стов; Бе́лич, Кара́джич, Миле́тич, Ра́дич, Я́гич; але через ї після голосного: Ра́їч, Сто́їч та через і — на початку слова: Іконо́мов, Ілі́єв; І́вич, Ігнато́вич.

У польських, чеських і словацьких прізвищах і передається:

а)Через і на початку слова та після приголосного: Івашке́вич, Зволі́нський, Лі́нда, Міцке́вич; І́ндра, Є́длічка, Міча́тек.

б)Через и після шиплячих і в суфіксах -ик, -ицьк-, -ич (-евич, -ович): Бжозо́вич, Кози́цький, Конопни́цька, Копе́рник, Ceнке́вич, Ши́мчак; Га́влик, Жи́жка, Мі́клошич, Фу́чик.

6. Російська літера и передається:

а)Літерою і на початку слова та після приголосних (крім шиплячих і ц): Ігна́тов, Ігна́тьєв, Іса́єв; Багі́ров, Гага́рін, Мічу́рін, Пу́шкін.

б)Літерою ї після голосного й при роздільній вимові після приголосних (після ь та апострофа): Во́їнов, Гу́р’їн, Ізмаї́лов, Ільї́н.

в)Літерою и:

1. Після дж, ж, ч, ш, щ і ц перед приголосним: Га́ршин, Гу́щин, Доро́жин, Лу́чин, Цеци́лін, Чи́чиков, Ши́шкін, Щигло́в; це стосується й прізвищ інших народів: Абаши́дзе, Вашингто́н, Джигарханя́н, Жильєро́н, Тажиба́єв; Цицеро́н, Чикова́ні тощо; також Чингісха́н, але перед голосним пишеться і: Жіоно́, Тиціа́н.
2. У прізвищах, утворених від людських імен та загальних назв, спільних для української, російської мов та інших слов’янських мов: Бори́сов, Ботви́нник, Вави́ловський, Виногра́дов, Гли́нка, Дани́лов, Казими́рський, Кантеми́р, Кири́лов, Кисельо́в, Миро́нов, Митрофа́нов, Ми́шкін, Ники́форов, Одинцо́в, Пивова́ров, Пиля́єв, Пи́сарев, Смирно́в, Тимофє́єв, Тито́в, Тихоми́ров, але: Нікі́тін, Нікола́єв, Філі́ппов тощо, вихідними для яких є імена, відмінні від українських.
3. У префіксі при: Приби́лкін, Прива́лов, При́швін.
4. У суфіксах -ик-, -ич-, -иц-, -ищ-: Бє́ликов, Го́лик, Коте́льников, Кру́тиков, Но́виков; Гні́дич, Григоро́вич, Кули́нич, Станюко́вич, Трублає́вич; Голи́цин, Пали́цин; Ради́щев, Тати́щев.

Ы 7. Російську літеру ы (польську, чеську, словацьку у) передається літерою и: Крути́х, Мали́цин, Рибако́в, Циганко́в, Чернишо́в; Виспя́нський, Пташи́нський; Ма́сарик.

Білоруські прізвища передаються за традицією: Жура́вський, Коротке́вич, але: Бяду́ля, Я́нка Купа́ла, Цьо́тка й под.

Ą, Ę 8. Польські носові ą, ę передаються:

а)Сполученнями літер ом, ем перед губними приголосними: Домбро́вський, Заре́мба, Ке́мпа.

б)Сполученнями літер он, ен перед іншими приголосними: Зайо́нчек, Па́йонк, Пйо́нтек, Свьо́нтек; Венгжино́вич, Єндрихо́вський, Свенці́цький.

-ск(ий), -цк(ий) та ін. 9. Суфікси слов’янських прізвищ -ск(ий), -цк(ий), -ск(і), -цк(і), -sk(i), -ck(i), -dzk(i), -sk(ý), -ck(ý) передаються відповідно через -ськ(ий), -цьк(ий), -дзьк(ий): Броне́вський, Даргоми́жський, Маяко́вський, Му́соргський, Остро́вський; Гомули́цький, Городе́цький; Гру́дзький, Зава́дзький; так само з ь пишуться російські прізвища на -ск(ой), -цк(ой): Луговсько́й (Луговська́), Трубецько́й (Трубецька́).

М’якість польських приголосних n’, s’, с’ (dz’) у прізвищах перед суфіксами -ський, -цький і м’якими приголосними не позначається м’яким знаком, хоч в українській вимові в цих позиціях н, с, ц (дз) пом’якшуються: Виспя́нський, Ябло́нський; Свя́дек, Цвік. В усіх інших випадках м’якість попередніх приголосних передається літерами і, ю, я та ь (у кінці слова): Дзісь, Дзюра́вець, Сятко́вський.

Прізвища з прикметниковими закінченнями 10. Прикметникові закінчення російських прізвищ передаються так: -ый через -ий; -ий після твердого приголосного — через -ий, після м’якого приголосного — через -ій; -ая, -яя — через -а, -я: Бє́лий, Зо́ркий, Кра́йній; Бє́ла, Горова́, Кра́йня. Закінчення -ой передається через -ой: Донсько́й, Полево́й, Толсто́й.

Прикметникові закінчення білоруських прізвищ -ы, чеських -ý, польських -у, болгарських -и передаються через -ий: Бя́лий, Га́ртний, Гуля́шкий, Не́врлий, Не́єдлий, Но́вотний, Па́лацький.

Апостроф 11. Апостроф пишеться після губних, задньоязикових і р перед я, ю, є, ї: Аля́б’єв, Аре́ф’єв, Водоп’я́нов, В’я́льцева, Григо́р’єв, Заха́р’їн, Луб’я́нцев, Лук’я́нов, Пом’яло́вський, Проко́ф’єв, Рум’я́нцев, Ю́р’єв; перед йо апостроф не пишеться: Воробйо́в, Соловйо́в.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення пом’якшеного приголосного з а, у, то апостроф перед ними не пишеться: Бяду́ля, Пясе́цький, Рю́мін.

Ь

12. а) Знак м’якшення пишеться в прізвищах після м’яких приголосних д, т, з, с, ц, л, н:

1. Перед я, ю, є, ї: Дья́конов, Панкра́тьєв, Третьяко́в, Поло́зьєв, Сала́сьєв, Улья́нов, Ілью́шин, Ана́ньїн.
2. Перед приголосними: Во́льнов, Конько́в.
3. У кінці слова: Лось, Со́боль.

Примітка. Коли я, ю означають сполучення м’якого приголосного з а, у, то перед ними ь не пишемо: Дя́гилев, Зя́брєв, Ляпуно́в, Цявло́вський, Тюме́нєв.

б)Твердий кінцевий приголосний ц у прізвищах із суфіксом -ець пом’якшується: Глу́ховець, Скита́лець.

Примітка. У неслов’янських прізвищах кінцеве ц тверде: Кла́узевіц, Лі́фшиц, Мо́ріц.